Мт 24:36-44
О, якби нам сказали, що вранці приходить Господь,
Але так, щоб "амінь", щоб без сумнів і без згаяння, –
Певно, ночі тієї заснути не зміг би ніхто :
То була би для нас ніч великого приготування.
Тої ночі, напевно, упали б будинки в ціні,
І за безцінь чи так віддавали б майно і машини,
І питали б у всіх : «Чи не знаєте де бідняків,
Щоби встигнути нам поділитися з ними грошима!»
Тої ночі в убогих були би розкішні столи,
І бездомні лягли б спочивати на м’яких диванах,
Спорожніли б підвали, кухонні й одежні шафи,
І побільшала б кількість напоєних, ситих і вбраних.
Якби стало відомо – ми їхали б, бігли б крізь ніч,
Телефонна мережа приймать не встигала б сигнали:
Ми прощали б усім давні ноші скидаючи з пліч,
І просили б простить, і свою би вину визнавали.
Ми молилися б всі. Поусюдно, мабуть, був би піст,
І від сліз покаяння не одна би долівка промокла.
Відділяння від світу відразу б отримало зміст.
І питали б : «А я – не смоківниця та, що усохла?»
Ми, почувши оце, мабуть, ще б заходились будить
У гарячих сльозах не спасенну рідню і знайомих.
І можливо, що їх зворушив би наш вигляд в ту мить, –
Нас, уже не земних, а таких, що з Небесного дому.
Не тому, що закон, що знайдемо спасіння в ділах, –
Дух будив, щоб робить, а робити були не готові!
Якби стало відомо, а серце заповнив би страх,
То робили б таки, що дать доказ своєї любові.
О, якби нам сказали, що вранці приходить Господь…
Хтось змовчить, ну а хтось не сховає скептичну усмішку.
Ми обізнані в Слові – ми знаєм : Отець із висот
Лише знає той час!.. І ми ранок зустрінемо в ліжку.
Ця скорботна хвилина, остання хвилина землі…
Як написано : «Йде день Господній, мов злодій, за нами».
І чомусь в слові «скоро» у всіх неоднаковий зміст,
Та хто може із нас заявити : не завтра той ранок?
Ольга Лазорук.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|